Зміст

Декларація про державний суверенітет України: Фундамент новітньої української державності (Частина 1)

16 липня 1990 року назавжди вписане золотими літерами в історію України як день ухвалення Декларації про державний суверенітет України. Цей доленосний документ, прийнятий Верховною Радою УРСР XII скликання, став першим фундаментальним кроком на шляху до повної незалежности, перервавши десятиліття радянського тоталітарного домінування та відкривши нову сторінку європейського державотворення.

Історичний контекст епохи: Напередодні великих змін

Кінець 1980-х років ознаменувався глибокою системною кризою Радянського Союзу. Політика «перебудови», гласності та демократизації, розпочата центральним керівництвом у Москві, несподівано для самого Кремля випустила на свободу потужні національно-визвольні рухи в союзних республіках. Суспільство вимагало кардинальних реформ, подолання наслідків тоталітаризму та відновлення історичної справедливості.

В Україні цей період супроводжувався небаченим піднесенням національної свідомости:

  • Активізувалися дисидентські організації та нові громадські об'єднання, зокрема «Народний рух України за перебудову».

  • Проходили масові мітинги, страйки шахтарів (зокрема на Донбасі) та екологічні протести проти наслідків Чорнобильської катастрофи.

  • На хвилі протестних настроїв суспільство дедалі чіткіше усвідомлювало неможливість подальшого перебування у складі імперського утворення.

У березні 1990 року відбулися перші відносно вільні вибори до Верховної Ради УРСР. Хоча більшість у парламенті все ще становила партійно-господарська номенклатура (так звана «група 239» або комуністична більшість), поява потужної демократичної опозиції в особі Народної Ради докорінно змінила політичну динаміку в сесійній залі. Почався складний процес діалогу, компромісів та протистоянь, який неминуче вів до ухвалення доленосних рішень.

Народження документа: Як приймалася Декларація

Процес розробки та обговорення проєкту майбутньої Декларації тривав у напруженій атмосфері. Парламентарі розглянули сотні поправок та пропозицій. Ключовим завданням для патріотичних сил було сформулювати положення так, щоб вони гарантували реальний захищений суверенітет республіки, але водночас були проголосовані чинним складом депутатів.

Кульмінацією цього процесу стало 16 липня 1990 року. Того історичного дня за ухвалення Декларації про державний суверенітет України проголосувала переважна більшість народних депутатів: із 385 зареєстрованих у залі «за» віддали свої голоси 355 (або 357 за іншими уточненими протоколами) обранців, і лише 4 виступили проти. Це було унікальне політичне явище, коли комуністична більшість під тиском вулиці та національно-демократичних сил підтримала документ, що фактично руйнував фундамент Радянського Союзу.

Цікавим історичним фактом є те, що паралельно з ухваленням Декларації парламент прийняв постанову про те, що день 16 липня надалі вважатиметься Днем проголошення незалежності України, і на один рік ця дата стала офіційним державним святом (згодом, після подій серпня 1991 року, День незалежности було офіційно перенесено на 24 серпня).

Наслідки та значення історичного вибору

Економічна та зовнішньополітична самостійність

Ухвалення Декларації про державний суверенітет заклало фундаментальні засади для повної незалежності України. Документ проголосив економічну самостійність республіки: право на власний бюджет, банківську систему та надри. Особливим досягненням стало закріплення норм про те, що закони УРСР мають пріоритет над союзними законами на території республіки. Це кардинально змінило баланс сил між Києвом та Москвою.

У зовнішньополітичній сфері Україна заявила про намір стати постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не застосовувати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Крім того, республіка отримала право самостійно здійснювати відносини з іншими державами, укладати міжнародні договори та обмінюватися дипломатичними місіями.

Шлях до остаточної незалежності

Хоча формально документ ще не виводив Україну зі складу СРСР, він створив непереборний правовий трамплін для подальших кроків. Положення Декларації сформували основу для майбутнього Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року та нової Конституції.

Ця подія продемонструвала єдність суспільства та політичних сил навколо ідеї власної державності. Сьогодні ми розуміємо, що 16 липня 1990 року стало моментом істини, коли на карті Європи почав відроджуватися справжній український суверенітет.

Які інші ключові історичні документи радянського періоду, на вашу думку, найбільше вплинули на розпад СРСР?