Англійська Прем'єр-ліга та російські легіонери: історичний контекст і міфи

Питання про те, хто саме з російських футболістів вигравав Англійську Прем'єр-лігу (АПЛ), викликає чимало дискусій серед уболівальників та експертів. Сама по собі Англійська Прем'єр-ліга, заснована у 1992 році, вважається однією з найдинамічніших, найсильніших і найконкурентніших футбольних першостей планети. Протягом десятиліть тисячі гравців з усього світу мріяли опинитися на туманному Альбіоні, проте завоювати найголовніший трофей — золоті медалі та чемпіонський кубок АПЛ — вдавалося далеко не кожному.

У 1990-х та 2000-х роках чимало представників пострадянського простору вирушали до Англії у пошуках слави та визнання. Серед них були справжні зірки першої величини: Андрій Канчельскис, Андрій Аршавін, Роман Павлюченко, Дмитро Харін, Олексій Смертин та Юрій Жирков. Кожен із цих гравців залишив помітний слід у клубному англійському футболі, запам'ятавшись уболівальникам яскравими голами, неймовірними сейвами чи самовідданою боротьбою на футбольному полі. Проте, якщо говорити суворо про офіційний статус переможця Прем'єр-ліги — тобто володаря золотих медалей турніру у складі команди-чемпіона — список реальних тріумфаторів виявляється напрочуд коротким.

Феномен Юрія Жиркова: золото з «Челсі»

Головним і, по суті, єдиним повноцінним російським польовим гравцем, який офіційно виграв титул чемпіона Англійської Прем'єр-ліги, є універсальний захисник і хавбек Юрій Жирков. Його перехід до лав лондонського «Челсі» у літку 2009 року з московського ЦСКА став однією з найбільш обговорюваних подій у європейському футбольному світі. Сума трансферу становила чималі на той час кошти, а очікування від виступів гравця збірної Росії були найвищими.

У своєму дебютному сезоні 2009/2010 під керівництвом італійського фахівця Карло Анчелотті «Челсі» демонстрував неймовірний, результативний футбол, ведучи заперку боротьбу за чемпіонський титул із непоступливим «Манчестер Юнайтед». Незважаючи на те, що через певні травми та високу конкуренцію на позиції Жирков не завжди мав місце у стартовому складі лондонського клубу, він регулярно отримував ігрову практику в найважливіших матчах Прем'єр-ліги, Ліги чемпіонів та внутрішніх кубків.

За підсумками того незабутнього сезону «Челсі» здобув золоті медалі АПЛ, встановивши при цьому історичний бомбардирський рекорд турніру (понад 100 забитих м'ячів за сезон), а також виграв Кубок Англії. Таким чином, Юрій Жирков міг повноправно пишатися тим, що вписав своє ім'я золотими літерами в історію англійського футболу, ставши першим росіянином, який підняв над головою завітний чемпіонський трофей Прем'єр-ліги. Його внесок у командну структуру «аристократів» хоч і супроводжувався локальними труднощами адаптації, але завершився тріумфом, який назавжди залишився у статистичних довідниках європейського спорту.

Окрім піонерів англійської першості, на британських полях яскраво спалахували й інші таланти. Наприкінці 2000-х років справжнім трендом став виїзд зірок збірної Росії до топ-клубів АПЛ після успішного Євро-2008.

Андрій Аршавін яскраво увірвався до складу «Арсенала», назавжди вписавши своє ім'я в історію легендарним покерм у ворота «Ліверпуля» на «Енфілді». Його технічний арсенал та футбольний інтелект вражали місцеву публіку, хоча стабільності на довгій дистанції зберегти не вдалося. Того ж періоду Роман Павлюченко боровся за місце в основі «Тоттенгема», запам'ятавшись уболівальникам ефектними дальніми ударами та важжливими голами в дербі.

Особливе місце в новітній історії займає Юрій Жирков. Перейшовши до «Челсі», він став важливою частиною команди Карло Анчелотті. Хоча травми завадили йому повністю розкрити свій потенціал у Лондоні, саме Жирков разом ізлекгіонером Олексієм Смертиным (який також виступав за «синіх» раніше) залишається серед небагатьох представників Східної Європи, кому покорилося найпрестижніше золото англійського чемпіонату.

Підсумовуючи, можна сказати, що шлях російських футболістів в АПЛ був сповнений яскравих індивідуальних спалахів, красивих голів та пам'ятних матчових героїв, проте тривалий домінуючий слід у лізі вдалося залишити лише одиницям.

Який з періодів виступів легіонерів з постсовєтського простору в Англії здається вам найбільш успішним?