Питання про те, коли саме звільнили Тараса Шевченка, часто стає в глухий кут навіть людей із ґрунтовною шкільною освітою. Річ у тім, що доля Кобзаря була настільки драматичною, а переломних моментів у ній — так багато, що поняття «звільнення» стосовно нього стосується одразу двох докорінно різних подій: омріяного виходу з кріпацтва у 1838 році та довгоочікуваного визволення з царського заслання у 1857-му.

Кожна з цих дат — це окрема драма, епопея людської солідарності, боротьби за людську гідність та незламності духу. Щоб зрозуміти всю глибину цих подій, варто простежити хронологію обох визволень, почавши з першого вирішального кроку до свободи.

1. Омріяна воля: як і коли викупили Кобзаря з кріпацтва

Більшу частину свого молодіжного життя Тарас Шевченко народився кріпаком — власністю поміщика Павла Енгельгардта. Талановитий хлопець, який від природи мав надзвичайний хист до малювання, змушений був терпіти приниження та виконувати чужу волю. Проте доля звела його з видатними діячами культури того часу в Петербурзі — земляками Іваном Сошенком, Євгеном Гребінкою, а також живописцем Карлом Брюлловим та поетом Василем Жуковським.

Коли з'ясувалося, що жадібний поміщик Енгельгардт зажадав за свободу молодого художника астрономічну на той час суму — 2500 карбованців асигнаціями (що дорівнювало приблизно 45 кілограмам чистого срібла), друзі вирішили діяти будь-якою ціною.

  • Вирішальний малюнок: Карл Брюллов погодився написати портрет вихователя спадкоємця престолу Василя Жуковського.

  • Лотерея: Цей портрет розіграли у приватній лотереї серед членів імператорської родини та придворної еліти.

  • Дата оформлення: Офіційним днем здобуття волі стало 22 квітня (за старим стилем) 1838 року. Саме тоді поміщик Енгельгардт підписав відпускну грамоту.

  • Вручення документа: Документ про звільнення Тарасові вручили 25 квітня 1838 року на квартирі Брюллова.

Ця подія назавжди змінила хід української історії. Звільнившись від яррма, Шевченко зміг повноцінно вступити до Академії мистецтв, розкрити свій поетичний геній та створити безсмертні твори, що заклали фундамент нової української літератури.

Друга перешкода: заслання та заборона творити

Однак свобода творця тривала не вічно. У 1847 році за участь у підпільному Кирило-Мефодіївському товаристві та за антиімперську спряמות поезію (зокрема збірку «Три літа») Тараса Шевченка знову позбавили волі — цього разу набагато жорсткіше.

Його заслали рядовим до Окремого Оренбурзького корпусу з особистою резолюцією імператора Миколи I: «Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати». Десятиліття солдатської муштри в пустельних гарнізонах Орської фортеці та Новопетровського укріплення підірвали здоров'я поета, але не зламали його творчий дух. Навіть в умовах суворої заборони він таємно писав вірші у «захалявних книжечках» і створював малюнки.

Якою була історія остаточного звільнення Шевченка з десятирічного заслання у 1857 році та чому царський режим до останнього чинив опір його поверненню до столиці? Про це читайте в наступній частині нашого експертного огляду.

Чи цікавлять вас деталі літературної та мистецької діяльності Тараса Шевченка одразу після його першого визволення з кріпацтва у 1838 році?

Друге звільнення: з царських кайданів заслання

Шлях до омріяної волі

Якщо перше звільнення Тараса Шевченка у 1838 році вирвало його з темряви кріпацтва, то друге визволення стосувалося порятунку з найстрашніших утисків царського режиму. Після арешту 1847 року за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві поет був засланий солдатським рядовим до казахських степів із найсуворішою забороною царя Миколи I писати та малювати.

Довгих десять років тривала ця мовчазна і виснажлива боротьба духу проти деспотизму. Лише після смерті імператора та завдяки невтомним клопотанні друзів — зокрема видатного художника Федора Толстого та його дружини Анастасії — доля поета почала змінюватися.

Довгоочікуваний дозвіл та останні роки

Офіційний дозвіл на звільнення поета було підписано 1 травня 1857 року. Проте через бюрократичну павутину та віддаленість Новопетровського укріплення сам папір дійшов до Шевченка лише влітку.

  • 2 серпня 1857 року Тарас Григорович нарешті залишив місце заслання, назавжди попрощавшись із пустельним Мангистау.

  • Отримавши жадану свободу, він повернувся до улюбленого мистецтва, хоча стан його здоров'я був уже підірваний каторжними умовами.

  • Останні роки життя Кобзаря були сповнені напруженої творчої праці на благо української культури аж до його смерті у 1861 році.

«Велике щастя — бути вільною людиною», — щиро зізнавався Шевченко у своїх листах, цінуючи кожен день свого відновленого права творити.

Яка саме подія з життя Тараса Шевченка цікавить вас найбільше — його студентські роки в Петербурзі чи літературна спадщина?