Загадка «Книги буття українського народу»: Вступ до інтелектуальної історії України

Українська філософська та суспільно-політична думка пройшла довгий, сповнений драматизму шлях становлення. У пошуках власних ідентичностних координат, національної свідомості та розуміння історичної місії нашого народу окремі тексти відігравали абсолютно виняткову роль. Серед них особливе місце посідає «Книга буття українського народу» (інша відома назва — «Закон Божий») — унікальна пам'ятка національно-визвольної та релігійно-філософської думки XIX століття. Це не просто літературний твір чи історичний документ, а справжній маніфест українського національного відродження, просякнутий духом романтизму, християнського містицизму та глибокого пророцтва.

Питання про те, хто саме є автором цього фундаментального твору, є ключовим для розуміння цілої епохи розвитку української суспільної думки. У цій першій частині експертного дослідження ми детально розглянемо контекст створення тексту, головні історичні та філософські передумови, а також розкриємо ім'я видатного мислителя, якому судилося сформулювати сакральні основи українського державотворення та свободи.

Історичний та культурний контекст епохи

Щоб зрозуміти глибину й масштаб «Книги буття українського народу», необхідно перенестися в першу половину XIX століття. У цей період українські землі були поділені між двома могутніми імперіями — Російською та Австрійською. Над українською нацією нависла реальна загроза повної асиміляції, стирання історичної пам'яті, мови та самобутності. Російський самодержавний режим на чолі з Миколою I проводив жорстку політику русифікації, тоді як на західноукраїнських землях панував австрійський адміністративний тиск у поєднанні з польським культурним впливом.

Проте саме в цей час у Києві виникає осередок українського національного духу — Кирило-Мефодіївське товариство. Це була таємна політична організація, створена у кінці 1845 — на початку 1846 року. До її складу входила талановита молода інтелігенція: історики, письменники, етнографи та педагоги, які об'єдналися заради спільної мети — боротьби з самодержавством, ліквідації кріпацтва, об'єднання слов'янських народів на засадах рівності та братерства, а головне — відродження української нації.

Товариство хоч і існувало недовго (до арештів навесні 1847 року), залишило по собі безцінну інтелектуальну спадщину. Його члени прагнули дати відповідь на вічні запитання:

  • Яке місце займає Україна в загальнослов'янському та європейському контексті?

  • У чому полягає історична місія українців?

  • Яким має бути майбутній лад суспільства?

Саме на ці запитання і покликана була відповісти «Книга буття українського народу», ставши свого роду «Євангелієм» кирило-мефодіївців.

Авторство твору: Ім'я видатного мислителя

Відповідь на запитання про те, хто створив цей шедевр політичної філософії, сьогодні є історично доведеним фактом, хоча впродовж десятиліть царизм, а пізніше радянська цензура намагалися замовчати або спотворити це питання.

Автором «Книги буття українського народу» є великий український поет, прозаїк, художник і мислитель Тарас Григорович Шевченко.

Написаний наприкінці 1845 — на початку 1846 року у Києві, цей твір став квінтесенцією світогляду Кобзаря, у якому геніально поєдналися біблійні мотиви, глибокий історичний аналіз та революційний пафос. Шевченко використав форму біблійного пророцтва (стилізовану під Книги Старого та Нового Завітів, а також під «Книги польського народу і польського пілігримства» Адама Міцкевича), щоб доступною, емоційно насиченою мовою пояснити темні сторінки минулого України та окреслити її світле майбутнє.

У тексті твору українська історія подається не як ланцюг випадкових подій, а як священна драма боротьби між двома протилежними силами: свободою (яку уособлюють козацтво, демократія та рівність) і рабством (самодержавство, панство та імперіализм). Шевченко виступає не просто як історик, а як пророк, який вірить у незнищенність українського духу.

Філософська структура та сакральний сенс твору

Текст «Книги буття українського народу» складається з коротких нумерованих абзаців-параграфів (загалом їх близько 109), що підкреслює його катехизисний, одкровенний характер.

  1. Створення світу і свобода: У перших розділах автор наголошує, що Бог створив людину вільною, але народи через власні гріхи й схильність до тиранії самі наклали на себе ярмо деспотизму.

  2. Трагедія поневолення: Шевченко аналізує падіння Речі Посполитої та входження України під владу Московського царства. Він критикує українських гетьманів за політичну сліпоту, але водночас виправдовує народ, який був зрадою втягнутий у кабалу.

  3. Козацька доба як золотий вік: Особливу увагу мислитель приділяє Запорозькій Січі — унікальному суспільному утворенню, де панували справжнє братерство, рівність та повага до людської гідності. Для Шевченка козацтво — це вияв найвищого духовного потенціалу українців.

Таким чином, Тарас Шевченко у своїй «Книзі буття» заклав новітню міфологему української нації: нації-страчениці, яка через страждання й хресну дорогу обов'язково воскресне і стане осередком свободи для всіх сусідніх народів.

У наступній частині нашого дослідження ми детальніше проаналізуємо ключові ідеї панславізму в концепції Шевченка, реакцію царського уряду на цей твір під час арешту кирило-мефодіївців та значення «Книги буття» для сучасного українського державотворення.

Важлива нотатка: Дослідження творчої спадщини Тараса Шевченка в контексті Кирило-Мефодіївського товариства дозволяє по-новому поглянути на нього не лише як на геніального поета-лірика, а й як на першокласного політичного філософа європейського масштабу.

Які саме аспекти світогляду Тараса Шевченка як філософа вас цікавлять найбільше?

...Окрім глибокого релігійного підґрунтя, «Книга буття українського народу» мала надзвичайно потужне політичне звучання. Микола Костомаров вперше в історії української суспільної думки чітко сформулював ідею національного визволення через призму християнської моралі. Він рішуче засуджував кріпацтво, самодержавство та будь-які форми соціального угнетення, протиставляючи їм ідеал рівності, братерства і свободи. На думку мислителя, справжнє суспільство має базуватися на засадах євангельської любові, де кожен народ є вільним і рівноправним членом майбутньої всеслов'янської федерації.

Особливе місце у творі відведено історичній ролі козацтва. Костомаров ідеалізував козацьку республіку як унікальне державне утворення, що жило за принципами справжнього народовладдя. Водночас автор болюче аналізує причини втрати української державності, вбачаючи їх у внутрішніх чварах, підступності сусідніх імперій та відступі від первинних моральних ідеалів. Проте загальний пафос праці є оптимістичним: автор твердо вірив, що «встане Україна зі своєї могили» і скине кайдани імперського рабства.

Вплив цього програмного документа на українське національне відродження важко переоцінити. Хоча за життя автора рукопис був конфіскований царськими жандармами під час розгрому Кирило-Мефодіївського товариства і тривалий час зберігався у секретних архівах, ідеї Костомарова активно резонували у творчості Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша та інших кирило-мефодіївців. Шевченківське «І на оновленій землі врага не буде, супостата...» багато в чому перегукується з пророчими візіями «Книги буття».

Сьогодні цей видатний текст сприймається не просто як історична пам'ятка XIX століття, а як пророчий маніфест української свободи. Микола Костомаров залишив нащадкам віру в незнищенність національного духу та нагадування про те, що свобода, гідність і прагнення до справедливості є невіддільними рисами української ідентичності.

Який із інших творців Кирило-Мефодіївського товариства справив найбільший вплив на формування політичних поглядів Миколи Костомарова?