Українська народна творчість — це бездонний океан, у якому відбилася багатовікова історія, душа, біль, героїзм та незламність нашого народу. Серед найвидатніших надбань українського фольклору особливе місце займають думи — оригінальні ліро-епічні твори про героїчну боротьбу українського козацтва проти турецько-татарських загарбників.

Серед десятків класичних сюжетів вирізняється дума «Маруся Богуславка». Це твір надзвичайної емоційної сили, що розповідає про полонену українську дівчину, яка пожертвувала власним благополуччям і свободою заради порятунку невольників-земляків. Проте століттями навколо цього твору точаться гострі наукові дискусії. Одне з найголовніших питань, яке хвилює фольклористів, істориків та літературознавців: хто ж є автором цієї геніальної думи?

Щоб знайти відповідь, необхідно зануритися в історію виникнення жанру, особливості народної творчості та специфіку буття українського козацтва епохи XVI–XVII століть.

1. Колективний геній народу: фольклорна природа думи

Перша і найголовніша теза, яку зазначають усі академічні дослідники української літератури, полягає в тому, що класичні думи не мають індивідуального, конкретно названого автора. Дума про Марусю Богуславку є яскравим зразком класичного народного фольклору.

  • Усна народна творчість: Твір народжувався не за письмовим столом літератора, а передавався з уст в уста протягом багатеньких поколінь.

  • Еволюція тексту: Кожен новий виконавець міг додавати власні емоційні відтінки, змінювати окремі рядки чи деталі, роблячи сюжет ще більш виразним та драматичним.

  • Універсальність болю: Образ Марусі Богуславки став узагальненим символом жертовності, патріотизму та духовної краси української жінки, яка не скорилася чужобіжній неволі.

Таким чином, у первинному та найглибшому розумінні автором думи є український народ у всій його сукупності — із його болями, мріями про звільнення та вірою у вищу справедливість.

2. Кобзарі та лірники як творці-редактори

Хоча у фольклорі немає єдиного автора-творця, не можна уявити появу та збереження думи без конкретних виконавців — кобзарів, бандуристів та лірників.

У XVI–XVIII століттях мандрівні музиканти виконували роль не лише артистів, а й справжніх народних літописців. Вони подорожували містами, селами, ярмарками та козацькими таборами, переносячи у своїх піснях реалії народного життя.

  • Імпровізація наживо: Кобзарі володіли унікальним мистецтвом імпровізації. Виконуючи думу, вони адаптували її під слухачів, підсилюючи патріотичний пафос чи трагізм моменту.

  • Зберігачі традиції: Саме завдяки кобзарській школі (зокрема сліпим мандрівним музикантам Лівобережної України) текст «Марусі Богуславки» дійшов до науковців XIX століття, які почали його записувати.

Можна сказати, що кобзарі виконували функцію колективних редакторів та співавторів, які відшліфовували форму твору до досконалості.

3. Історичне підґрунтя та реальна прототипна основа

Ще одне інтригуюче питання, яке нерозривно пов'язане з пошуком «автора» або витоків думи — це те, чи існувала Маруся Богуславка насправді?

Дослідники (зокрема Михайло Максимович, Микола Костомаров та інші видатні українські історики) зазначали, що доба навали кримських татар і турків (так зване «лихоліття» та період турецької експансії) дійсно знала чимало драматичних історій про полонених українок, які ставали дружинами багатих турецьких вельмож (пашів чи султанів).

  • Топоніміка та реалії: Назва міста Богуслав на Київщині чітко вказує на ймовірне походження героїні. Це був край, який надзвичайно часто страждав від нападів ординців, а місцеві жителі масово потрапляли в ясир.

  • Турецький гарем як реальність: Жінки, які здобували вплив при гаремах Османської імперії, інколи мали реальну можливість допомагати землякам-бранцям, що переправлялися на галерних веслах.

Отже, народ міг спиратися на реальні історичні перекази про подвиг певної відважної жінки з Богуслава, трансформувавши її історію в епічну легенду. Народна пам'ять викристалізувала окремий факт у вічний художній образ.

Важливо пам'ятати: У фольклористиці відсутність імені автора не є недоліком. Навпаки, це свідчить про загальнонаціональне визнання твору, адже думку про Марусю Богуславку співала вся Україна, сприймаючи її не як чужу вигадку, а як власний життєвий біль і гордість.

Продовження розслідування щодо того, як саме наука XIX століття почала збирати ці тексти, які існують найдавніші записи думи та які літературні версії з'явилися згодом — читайте в наступній частині нашого експертного огляду.

Роль народних мас у створенні епосу

Розглядаючи питання авторства «Думи про Марусю Богуславку», варто наголосити на головному: автором цього шедевра є український народ. У фольклористиці такі твори класифікуються як колективна творчість, де немає одного конкретного імені з паспортом чи підписом, проте є геній цілої нації. Народні думи створювалися мандрівними співаками — кобзарями, лірниками та бандуристами, які впродовж століть удосконалювали текст, додавали нові емоційні фарби, деталі та ритміку.

Кожен виконавець привносив у сюжет щось своє, спираючись на реалії доби та запити слухачів. Через це сьогодні ми маємо понад два десятки варіацій однієї й тієї ж історії. Проте стрижень твору, його глибокий драматизм і патріотичний пафос залишалися незмінними. Це свідчить про те, що образ Марусі Богуславки та сама ідея жертовності заради порятунку ближніх були надзвичайно важливими для колективної свідомості українців.

Значення та літературний вплив

Хоча ім'я першого автора загубилося в глибині століть, твір знайшов своїх літературних «хрещених батьків» у новітній історії. Значну роль у збереженні та популяризації думи відіграли видатні постаті української культури:

  • Тарас Шевченко, який високо цінував народний епос і включив думу до свого «Букваря южнорусскаго» у 1861 році.

  • Михайло Старицький та Іван Нечуй-Левицький, які на основі народного твору створили класичні драматичні п'єси.

Підсумовуючи, можна сказати, що «Дума про Марусю Богуславка» не потребує підпису конкретної людини. Її справжнім творцем стала народна пам'ять, а безальтернативним автором — українська історія та душа. Цей монументальний твір продовжує живе існування в літературі, музиці та серцях нових поколінь.

Ярослав Крисько Дума про Марусю Богуславку

Цей аудіозапис дозволяє почути, як автентичне виконання кобзарської думи передає дух і незламність українського народного епосу.