Зміст

Передумови та народження державності: історичний контекст створення ЗУНР

Питання про те, якого року створено Західноукраїнську Народну Республіку (ЗУНР), має чітку й однозначну історичну відповідь — 1918 рік. Проте за цією цифрою криється грандіозна драма українського державотворення, що розгорнулася на зламі епох, під час руйнування велетенських імперій та завершення Першої світової війни. Створення ЗУНР не було випадковим спалахом; воно стало логічним завершенням багаторічної національно-визвольної боротьби українців підобстрівної частини України за своє право на самовизначення.

Щоб повноцінно зрозуміти масштаб та глибину цього історичного процесу, необхідно зануритись у геополітичні реалії осені 1918 року, коли мапа Європи змінювалася щодня, а нація, розділена між різними державами, зробила рішучий крок до єдності та суверенітету.

Крах Австро-Угорської імперії: криза старої системи

Восени 1918 року Перша світова війна наближалася до свого логічного завершення, принісши із собою виснаження, економічний колапс та остаточний розпад багатонаціональних монархій. Австро-Угорська імперія, яку часто називали «ласкутною імперією» або «в'язницею народів», тріщала по швах під тиском військових поразок, соціального невдоволення та потужного національно-визвольного руху поневолених народів — чехів, словаків, поляків, юуславян та українців.

Для українців Східної Галичини, Буковини та Закарпаття, які століттями перебували під владою австрійської корони (а з 1867 року, у складі австрійської частини двоєдиної Австро-Угорщини, Цислейтанії), ситуація досягла критичної точки. Попри те, що українське населення Галичини мало певний досвід парламентської боротьби в Австрійському райхсраті та розвинену мережу культурно-просвітницьких і кооперативних організацій («Просвіта», «Сільський господар», «Луг»), воно залишалося соціально та політично обмеженим у порівнянні з польською елітою краю, яка домінувала в регіональній адміністрації та земволодінні.

З осені 1917 року імперія намагалася провести реформи, щоб врятувати себе від розпаду, але було вже занадто пізно. 16 жовтня 1918 року імператор Карл I видав маніфест про перетворення Австрії на федеративну державу, закликаючи народи створювати власні національні ради. Цей документ фактично відкрив скриньку Пандори та дав легітимний старт процесу юридичного оформлення нових незалежних держав на уламках імперії.

Українська Національна Рада: шлях до влади

Відповіддю на маніфест австрійського імператора стало об'єднання українських політичних сил підобстрівної України.

  • 18 жовтня 1918 року у Львові у приміщенні Народного дому зібралася Українська Установча Рада, яка невдовзі перетворилася на Українську Національну Раду (УНРаду).

  • До складу УНРади увійшли всі українські депутати австрійського парламенту та крайових сеймів Галичини і Буковини, представники політичних партій, духовенства та наукових кіл.

  • Головою УНРади було обрано видатного адвоката і державного діяча Євгена Петрушевича.

Українська Національна Рада проголосила своєю метою утворення суверенної Української держави на всій етнографічній українській території в межах Австро-Угорщини, у Галичині, на Північній Буковині та Закарпатті. Загальна площа цих земель становила понад 70 тисяч квадратних кілометрів із населенням близько 6 мільйонів осіб, де українці становили абсолютну більшість.

Проте польська політична еفлікація краю мала власні плани. Польська Польська Ліквідаційна Комісія, спираючись на підтримку Антанти та маючи на меті відновлення Речі Посполитої у кордонах 1772 року, готувала перебрання влади у Львові на 1 листопада 1918 року. Часу на роздуми не залишалося: зволікання означало б втрату історичного шансу на власну державність і перетворення українців на громадян нової польської держави на правах національної меншини.

Листопадовий чин: блискавичне повстання у Львові

Зрозумівши, що поляки планують випередити українців, керівництво УНРади та Українського Генерального Військового Комісаріату (УГВК) на чолі з сотником Дмитром Вітовським ухвалили рішення про негайне збройне захоплення влади у Львові.

Важливий факт: Акція, відома в історії як Листопадовий чин (або Листопадовий переворот), розпочалася вранці 1 листопада 1918 року і була проведена з надзвичайною тактичною майстерністю та безкровністю на початковому етапі.

У ніч з 31 жовтня на 1 листопада українські військові формування (переважно колишні стрільці Українського легіону та українізовані підрозділи австрійської армії чисельністю близько 1,4 тисячі вояків) піднялися і зайняли ключові державні та стратегічні об'єкти у Львові:

  • Намісництво та крайовий суд;

  • Головну пошту, залізничні станції та телеграф;

  • Арсенали та казарми.

На ранок 1 листопада над ратушею Львова вперше злетів синьо-жовтий прапор. Учасники акції взяли під контролем адміністративні будівлі, а австрійський намісник генерал граф Карл фон Гуйн був змушений передати владу українському державному комісарові Сидору Голубовичу.

Ця блискавична військово-політична операція створила необхідний фундамент для легітимації та офіційного проголошення нової української республіки, яка постала на політичній карті Європи восени 1918 року.

Шлях до єднання та подальша доля республіки

Оголошення незалежності у листопаді 1918 року стало лише першим кроком у процесі державотворення. Новостворена Західноукраїнська Народна Республіка зіткнулася з колосальними викликами: відсутністю стабільної економіки, міжнародної ізоляції та, найголовніше, початком запеkлої польсько-української війни за контрольовані регіони Галичини.

Головним пріоритетом для керівництва ЗУНР на чолі з Євгеном Петрушевичем було об'єднання розірваних українських земель в єдину соборну державу. Протягом короткого часу відбулися рішучі кроки до інтеграції Наддніпрянщини та Західної України:

  • Фастівська угода: 1 грудня 1918 року у місті Фастів представники УНРади та Директорії УНР підписали попередній договір про майбутнє злучення двох республік.

  • Урочисте проголошення: 22 січня 1919 року на Софійському майдані у Києві було офіційно оголошено Акт Злуки, згідно з яким ЗУНР увійшла до складу Української Народної Республіки на правах автономної області (отримавши назву Західна область УНР, ЗОУНР).

Міжнародний контекст та історичне значення

Незважаючи на високий ступінь організованості, наявності власної боєздатної Української Галицької Армії (УГА) та чітко структурованих органів влади, республіка проіснувала влітку 1919 року в умовах воєнного лихоліття. Під тиском переважаючих сил польської армії українські війська були змушені відступити за річку Збруч.

Проте сам факт утворення ЗУНР у 1918 році назавжди увійшов до вітчизняної історії як яскравий приклад неймовірної національної свідомості, політичної зрілості та прагнення українського народу до свободи. Ця подія довела здатність західноукраїнського суспільства в найкоротші терміни збудувати дієві державні інституції навіть у найскладніших геополітичних умовах світового переділу кордонів.

Які інші аспекти державотворення періоду Української революції 1917–1921 років вас цікавлять найбільше?