Зміст

Інститут референдуму є одним із найважливіших інструментів прямої демократії, за допомогою якого громадяни можуть безпосередньо впливати на державну політику, визначати ключові векторні напрямки розвитку країни або вирішувати доленосні територіальні та суспільні питання. В українському політичному та правовому дискурсі питання кількості проведених референдумів завжди викликало чимало дискусій, адже історія новітньої української державності налічує чимало спроб такого волевиявлення, хоча успішних і легітимних загальнонаціональних прецедентів було зовсім небагато.

Загальнонаціональні референдуми: офіційна статистика

Якщо говорити про всеукраїнські референдуми, то за весь період незалежності України (з 1991 року) їх офіційно відбулося лише два. Попри те, що політичні сили неодноразово намагалися ініціювати плебісцити з різних нагальних питань, законодавчі бар'єри, політична турбулентність та відсутність досконалої нормативної бази довго тримали цей інструмент у стані «сплячого режиму».

Обидва історичні всеукраїнські референдуми відіграли кардинальну роль у формуванні державного устрою, хоча їхні результати та наслідки сприймалися суспільством по-різному.

1. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року

Цей плебісцит став абсолютним фундаментом української незалежності.

  • Питання на референдумі: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?»

  • Результати: Явка виборців склала неймовірні 84,18%, з яких 90,32% проголосували «За».

  • Значення: Цей день остаточно закріпив розпад СРСР із легітимної точки зору українського народу. Результати референдуму були визнані світовою спільнотою, після чого Україну почали масово визнавати суверенною державою. Наслідки цього волевиявлення були повністю реалізовані негайно.

2. Всеукраїнський референдум 16 квітня 2000 року

Другий загальнонаціональний референдум було ініційовано тодішнім президентом Леонідом Кучмою. Він мав на меті змінити систему державної влади та баланс повноважень між інституціями.

  • Питання на референдумі: Виборцям пропонувалося відповісти на чотири запитання, які стосувалися:

    1. створення двопалатного парламенту;

    2. надання президенту права розпускати Верховну Раду за певних умов;

    3. скорочення кількості народних депутатів з 450 до 300;

    4. обмеження депутатської недоторканності.

  • Результати: Більшість громадян, що взяли участь, підтримали всі чотири ініціативи (усі показники «за» перевищували 80%).

  • Значення: Попри високий рівень підтримки з боку населення, рішення цього референдуму так і не були імплементовані у законодавство чи Конституцію України у належний спосіб парламентом того скликання, що породило тривалі конституційні та політичні дискусії щодо дотримання процедур прямої демократії.

Нереалізовані ініціативи та законодавчий контекст

Окрім двох відбулися всеукраїнських референдумів, історія знає десятки спроб ініціювання плебісцитів з боку політичних лідерів та громадських ініціативних груп. Протягом 1990-х та 2000-х років неодноразово лунали заклики провести референдуми щодо:

  • євроатлантичної та європейської інтеграції;

  • продажу земель сільськогосподарського призначення;

  • державного статусу російської мови та позаблокового статусу країни.

Однак через відсутність чіткого закону, який би регулював процес волевиявлення без маніпуляцій, більшість таких ініціатив зупинялися на етапі збору підписів або блокувалися політичними елітами. Ситуація змінилася на початку 2021 року, коли було ухвалено новий профільний Закон «Про всеукраїнський референдум», який встановив сучасні європейські стандарти та правила для майбутнього волевиявлення громадян убезпечивши процедуру від правових колізій.

Другий всеукраїнський референдум та сучасні виклики

Наступною і водночас останньою загальнонаціональною спробою прямого волевиявлення в історії незалежної України став референдум, ініційований у квітні 2000 року другим Президентом Леонідом Кучмою. На голосування було винесено чотири ключові питання, що стосувалися змін до політичної системи:

  • створення двопалатного парламенту;

  • скорочення кількості народних депутатів з 450 до 300;

  • запровадження додаткових підстав для розпуску Верховної Ради;

  • обмеження депутатської недоторканості.

Хоча більшість громадян, які взяли участь у голосуванні, підтримали ці ініціативи, результати референдуму 2000 року так і не були повноцінно імплементовані у законодавство, що викликало чимало дискусій у суспільстві щодо ефективності подібних механізмів.

Законодавче регулювання та перспективи

Протягом наступних десятиліть інститут референдуму в Україні перебував у стані правової невизначеності. Ухвалений у 2012 році закон згодом було визнано неконституційним, і лише у січні 2021 року Верховна Рада ухвалила новий профільний Закон «Про народовладдя через всеукраїнський референдум».

Підсумовуючи, за всі роки незалежності Україна офіційно провела лише два всеукраїнські референдуми. Вони відіграли кардинальну роль у становленні та захисті української державності, заклавши міцний фундамент для розвитку сучасної європейської демократії.

Чи цікаві вам інші деталі щодо розвитку європейської та української парламентарної системи?