Окрім Левка Лук'яненка, над створенням та юридичним редагуванням історичного документа плідно працювала ціла група видатних діячів тогочасного парламентського корпусу, зокрема Сергій Головатий, Михайло Горинь та В'ячеслав Чорновіл. Саме завдяки їхньому професіоналізму та політичному хисту вдалося сформулювати текст максимально чітко й лаконічно, виключивши будь-які двозначності чи загрози швидкому визнанню нової держави на міжнародній арені.

Ранішнє засідання 24 серпня 1991 року перетворилося на справжню епопєпю. Напруга в сесійній залі Верховної Ради сягала піка: дехто з депутатів до останнього вагався, побоюючись жорсткої реакції Москви після нещодавнього провалу ГКЧП, тоді як під стінами українського парламенту натовпи громадян скандували гасла на підтримку остаточного розриву з імперським минулим. Коли ж остаточний варіант документа було представлено на розгляд, постало питання про те, хто саме має оголосити його з високої трибуни. Стратегічно важливим кроком стало те, що текст зачитав майбутній перший президент незалежної України Леонід Кравчук, адже це забезпечило підтримку значної частини поміркованих депутатів та представників номенклатури, які ще вчора остерігалися радикальних змін.

Історичне голосування тривало лічені хвилини, але вирішило долю нації на століття вперед. За ухвалення Акта проголошення незалежності України проголосувала переважна більшість народних обранців — триста двадцять один депутат сказав омріяне «за». Зал вибухнув оваціями, а синьо-жовтий прапор, який урочисто внесли до зали під прапорами національного відродження, назавжди змінив державну символіку. Для Левка Лук'яненка, який пройшов через десятиліття радянських таборів і камеру смертників, цей момент став вінцем усього життя. Усвідомлення того, що його написані нашвидворуч у звичайному шкільному зошиті рядки стали фундаментом вільної держави, перетворилося на особисту перемогу всього українського дисидентського руху.

Фінальною крапкою у цьому процесі став всеукраїнський референдум, проведений 1 грудня 1991 року. Тоді понад дев'яносто відсотків громадян України у бюлетенях підтвердили волевиявлення парламенту, остаточно закріпивши народний суверенітет. Автори Акта залишили нащадкам не просто юридичну довідку, а маніфест свободи, який сьогодні, під час збройної боротьби проти російської агресії, нагадує кожному українцю про високу ціну нашої державності, неподільність території та незламність національного духу.