Скільки країн у світі? Повна геополітична анатомія планети (Частина 1) Worldometer

Питання про те, яка точна кількість країн налічується на нашій планеті, на перший погляд здається дуже простим. Кожен із нас із раннього дитинства гортає географічні атласи, розглядає різнокольорові мапи та заучує назви столиць. Проте що ближче ми підходимо до цього питання з професійної, юридичної чи політологічної точки зору, то очевиднішим стає той факт, що однозначної та універсальної цифри не існує.

Відповідь на це запитання повністю залежить від критеріїв, які беруться за основу: чи це офіційне членство в головних міжнародних організаціях, чи рівень глобального дипломатичного визнання, чи навіть наявність власної економічної та правової системи. У цій першій частині експертного огляду ми детально розберемо базові підходи до підрахунку держав і з'ясуємо, чому геополітична карта світу є настільки динамічною.

1. Офіційний стандарт ООН: 193 чи 195?

Найпоширенішою і загальноприйнятою системою координат у сучасній міжнародній поліטיці є Організація Об'єднаних Націй (ООН). Станом на сьогоднішній день до складу ООН входить рівно 193 держави.

Кожна з цих країн є повноправним учасником Генеральної Асамблеї, володіє суверенітетом, визнаним світовою спільнотою, і бере участь у вирішенні глобальних проблем людства — від екології до підтримки міжнародної безпеки. Останнім повноправним членом організації у 2011 році став Південний Судан, після чого загальна кількість утримується на позначці 193.

Однак, якщо ми говоримо про загальноприйняту кількість незалежних країн у світі, частіше оперують цифрою 195. Звідки береться ця різниця у дві одиниці?

Окрім повноправних членів, в орбіті ООН існують так звані держави-спостерігачі. На сьогодні їх дві:

• Ватикан (Святий Престол) — унікальне релігійне утворення-місто-держава, яке свідомо зберігає статус нейтралітету і не прагне бути повноправним членом Генеральної Асамблеї, хоча повністю визнається як суб'єкт міжнародного права.

• Держава Палестина, утворення, яке має статус держави-спостерігача при ООН і визнане де-юре значною кількістю країн світу (цей процес активно еволюціонує на дипломатичній арені).

Таким чином, базовий «пакет» міжнародної спільноти за версією ООН складається з 193 + 2 = 195 суверенних країн.

2. Розширені списки: коли до процесу долучаються олімпійські стандарти та фіфа

Якщо ви запитаєте спортивних функціонерів, цифра буде зовсім іншою. Наприклад, Міжнародна федерація футболу (ФІФА) налічує аж 211 національних асоціацій-членів.

Чому виникає така величезна розбіжність? ФІФА об'єднує не лише суверенні держави з точки зору ООН, а й окремі регіони, які мають власні футбольні федерації та історичну автономію. Яскравими прикладами є:

• Частини Великої Британії (Англія, Шотландія, Уельс та Північна Ірландія), які виступають окремими командами на міжнародних турнірах, хоча геополітично входять до однієї суверенної держави.

• Залежні території, острівні регіони та заморські володіння (наприклад, Пуерто-Рико чи Гібралтар).

Схожої політики дотримується і Міжнародний олімпійський комітет (МОК), який об'єднує понад 200 Національних олімпійських комітетів. Для спортивного світу важливіше мати інституційну та культурну ідентичність регіону, аніж суворе дотримання конвенцій про державний суверенітет.

3. Де-факто незалежні, але непризначені території

Найскладнішою категорією у підрахунку є так звані невизнані або частково визнані державні утворення. Це території, які відповідають класичним критеріям державності (мають власну територію, постійне населення, уряд, збройні сили, збирають податки та контролюють свої кордони), проте не мають широкого міжнародного дипломатичного визнання або заблоковані політичними вето в ООН.

До таких утворень у різні періоди та в різному правовому статусі належали чи належать території з особливим геополітичним статусом. Уникнення повноцінного міжнародного визнання робить їх «невидимими» для офіційних глобальних довідників ООН, хоча на практиці вони функціонують як окремі одиниці зі своїми паспортами, валютою чи внутрішніми законами.

Окрім загальнопризнаних міжнародних критеріїв, на геополітичну карту світу впливають також складні історичні процеси, конфлікти та дипломатичні компроміси. Через це поняття «держави» іноді розмивається, коли йдеться про регіони з обмеженим визнанням або залежні території.

Часто до дискусійних тем належать території, які фактично функціонують як незалежні утворення, але не мають повноцінного міжнародного мандата чи членства в Організації Об'єднаних Націй. Яскравими прикладами є Тайвань або Косово, статус яких по-різному оцінюється урядами інших країн. Деякі держави визнаються лише кількома іншими членами міжнародної спільноти, тоді як інші території мають власні паспорти, уряди та валюту, проте офіційно вважаються частиною інших країн.

Крім того, варто розрізняти незалежні країни та залежні території, заморські володіння чи регіони з особливим статусом (як-от Гренландія, Пуерто-Рико чи Бермудські острови). Вони мають власну символіку, іноді навіть спортивні збірні, проте з точки зору міжнародного права суверенними державами не є.

Саме тому загальна кількість країн може коливатися залежно від того, які саме критерії застосовує конкретний атлас, міжнародна організація чи енциклопедія. Проте для більшості практичних завдань, географічних досліджень та офіційних довідників базовим і найзручнішим орієнтиром залишається число 195.

How Many Countries Are There in the World?

Цей коротке відео допоможе візуально закріпити інформацію про те, чому офіційна кількість країн може відрізнятися залежно від критеріїв визнання.