У стрибках у довжину доля золотих медалей часто вирішується не на сантиметри, а на міліметри, де підсумковий результат залежить від досконалого поєднання бігової швидкості та балістичного кута відштовхування.
Стрибки у довжину — це одна з найдавніших дисциплін легкої атлетики, яка входить до програми сучасних Олімпійських ігор ще з 1896 року, а її коріння сягає ще античних Олімпіад, де вона була частиною пенатлону. Попри здавалося б максимальну простору мету — стрибнути якнайдалі, правила визначення переможця та оцінювання спроб базуються на чітких і суворих технічних регламентах Міжнародної асоціації легкоатлетичних федерацій (World Athletics).
Технічні правила вимірювання та визначення переможця
Головне правило змагань зі стрибків у довжину полягає в тому, що переможцем оголошується атлет, котрий продемонстрував найдальшу успішну спробу за встановлену кількість підходів (зазвичай шість фінальних спроб для найкращих спортсменів після кваліфікації).
Вимірювання дистанції кожної спроби підпорядковується чіткій геометричній процедурі:
Відстань вимірюється перпендикулярно від лінії відштовхування до найближчої точки будь-якого сліду, залишеного частиною тіла спортсмена в піщаній ямі.
Якщо атлет під час приземлення падає назад або торкається рукою, спиною чи будь-якою іншою частиною тіла піску позаду своїх ніг, вимірювання здійснюється саме від цієї найближчої точки доторку. Це змушує спортсменів під час приземлення виносити ноги максимально далеко вперед і одразу падати або подавати корпус уперед.
У випадку однакового найкращого результату у двох чи більше атлетів, переможець визначається за їхньою другою найкращою спробою. Якщо ж рівність зберігається і тут, порівнюються треті за дальністю результати і так далі.
Фіксація заступа: межа між успіхом і поразкою
Ключовим фактором у визначенні легітимності спроби є відштовхування. Воно має здійснюватися виключно з спеціального дерев'яного бруска, вмонтованого в доріжку для розгону врівень з її поверхнею.
Безпосередньо за бруском по ходу руху розташовується планка з пластиліну (або подібного матеріалу) завширшки близько 10 сантиметрів. Якщо спортсмен під час відштовхування заступає за лінію вимірювання і залишає слід на пластиліновій пластині, спроба зараховується як неуспішна (заступ), а результат не вимірюється взагалі. Судді на секторі фіксують це миттєво за допомогою оптичних приладів або візуального контролю контрольної лінії.
Коментарі
Поки немає коментарів. Будьте першим.