Зміст

Загальна сума, яку адміністрація Володимира Зеленського спрямувала на потреби оборонного сектору з 2019 року, вже перетнула позначку у кілька трильйонів гривень, проте левова частка цих асигнувань припадає на період після повномасштабного вторгнення. Якщо у "довоєнному" 2021 році бюджет Міноборони становив близько 121 мільярда гривень, то актуальні видатки на безпеку та оборону у 2024 році перевищують 1,6 трильйона гривень. Це не просто суха статистика — це ціна виживання нації, де кожен податок перетворюється на снаряд чи дрон.

Еволюція оборонного бюджету: від модернізації до тотального спротиву

Перші роки каденції Зеленського пройшли під знаком обережного реформування та спроб реанімувати державне оборонне замовлення. Тоді критики закидали владі "закатування грошей в асфальт", натякаючи на пріоритетність дорожнього будівництва над закупівлею ракетних комплексів "Вільха" чи "Нептун". Проте динаміка витрат свідчить про поступове, хоча й дещо інертне нарощування м’язів. У 2020 році на армію витрачали приблизно 3% ВВП, що відповідало стандартам НАТО, але катастрофічно не вистачало для підготовки до великої континентальної війни. Трансформація відбулася миттєво: лютий 2022 року змусив державну машину переглянути всі фінансові пріоритети, перетворивши бюджет України на бюджет війни.

Ситуація з фінансуванням армії до 2022 року була радше інерційною. Основний акцент робився на утриманні особового складу та дрібних закупівлях. Реальний прорив у цифрах стався тоді, коли оборонний бюджет став поглинати майже 50% усіх державних видатків. Це безпрецедентний випадок у сучасній історії Європи. Важливо розуміти, що ці гроші — це внутрішній ресурс країни, оскільки західна фінансова допомога, згідно з жорсткими домовленостями, не може бути використана безпосередньо на зарплати військовим чи купівлю зброї. Кожна гривня, виплачена солдату на "нулі", — це кошти українських платників податків та внутрішніх запозичень.

Анатомія видатків: куди насправді йдуть трильйони?

Коли ми говоримо про витрати на армію, ми маємо на увазі гігантський механізм, де левову частку з’їдає грошове забезпечення. Зарплати та додаткові винагороди (ті самі 30, 50 та 100 тисяч гривень) складають понад 60% всього оборонного кошторису. Це свідомий крок Банкової — підтримувати високий рівень мотивації та соціальної захищеності бійців. Проте експертне середовище часто апелює до того, що такий перекіс обмежує можливості для капітальних інвестицій у власне виробництво зброї. Водночас, саме за Зеленського відбувся стрімкий зліт "Армії дронів", на яку виділяються десятки мільярдів поза стандартними процедурами Міноборони.

Крім зарплат, величезні суми йдуть на логістику, паливно-мастильні матеріали та ремонт техніки. Вартість відновлення одного пошкодженого танка Leopard або польської САУ Krab може сягати мільйонів гривень. Аналіз показує, що прозорість цих витрат залишається ахіллесовою п’ятою: закупівлі харчів чи пального неодноразово ставали об’єктами розслідувань. Проте масштаб фінансового вливання такий, що навіть при існуючих корупційних ризиках, українська армія отримує ресурс, про який генерали 2014 року не могли навіть мріяти. Це не просто "проїдання" коштів, а розбудова системи, здатної витримувати удари технологічно переважаючого противника.

Практичні наслідки фінансової мілітаризації для економіки

Переведення економіки на військові рейки під керівництвом Зеленського створило специфічний фінансовий вакуум у цивільних секторах. Кожна закуплена ракета — це недобудована школа чи невідремонтована лікарня. Проте в умовах екзистенційної загрози такі порівняння втрачають сенс. Економічний ефект від величезних видатків на армію має і зворотний бік: стимулювання внутрішнього виробництва. Державне оборонне замовлення сьогодні є основним драйвером для приватних компаній, що виготовляють бронежилети, РЕБ-системи та програмне забезпечення для ситуаційної обізнаності.

Ми спостерігаємо феномен "воєнного кейнсіанства", де державні вливання в оборонку підтримують споживчий попит через виплати військовослужбовцям. Родини бійців отримують кошти, які повертаються в економіку через ритейл та послуги, що частково амортизує падіння ВВП. Однак, стратегічна проблема полягає в тому, що ці витрати є дефіцитними. Уряд змушений постійно балансувати на межі емісії гривні та залучення внутрішніх облігацій (ОВДП), щоб закрити дірку в бюджеті, яка утворюється щомісяця через необхідність фінансувати Сили оборони в режимі 24/7. Зеленський став заручником цієї математики: зупинити виплати неможливо, а де взяти сталеве джерело доходів без зовнішньої підтримки — питання, що не має простих відповідей.

Поширені помилки та експертні поради

Аналізуючи витрати на оборону, важливо уникати поверхневих трактувань цифр, що публікуються у звітах. Найбільшою помилкою є ототожнення "бюджету Міноборони" з загальними "витратами на армію". Насправді фінансування Сил оборони розподілене між різними відомствами: ГУР, СБУ, Нацгвардією та спецзв’язком. Для отримання реальної картини експерти радять підсумовувати видатки всього сектору безпеки.

Ще одна пастка — ігнорування часового лагу між виділенням коштів та реальним постачанням зброї. Експерти наголошують: закупівля складних систем (як-от ППО чи артилерія) може бути оплачена в одному кварталі, а надійти на баланс через пів року. Тому короткострокові коливання витрат не завжди свідчать про зміну пріоритетів влади.

Порада від фахівців: при оцінці ефективності звертайте увагу на частку капітальних видатків (закупівля техніки) порівняно з видатками на утримання (зарплати та харчування). Баланс на користь переозброєння є ключовим індикатором підготовки до довготривалого протистояння. Також важливо моніторити рівень виконання оборонного замовлення, оскільки виділені мільярди — це лише папір, поки вони не перетворилися на снаряди на фронті.

Часті запитання (FAQ)

Чи правда, що всі податки українців зараз ідуть на війну?

Так, це фактично так. Згідно з бюджетним законодавством під час воєнного стану, усі внутрішні доходи держави (податки, мита, дивіденди держкомпаній) спрямовуються виключно на потреби оборони та безпеки. Соціальні виплати, зарплати вчителям та медикам фінансуються коштом міжнародної фінансової допомоги від партнерів.

Як контролюється цільове використання мільярдних оборонних коштів?

Контроль здійснюється на кількох рівнях: Державною аудиторською службою, Рахунковою палатою та антикорупційними органами (НАБУ, САП). Крім того, під тиском громадськості було відновлено звітування про незбройні закупівлі (харчування, паливо) у системі Prozorro, що дозволяє цивільному суспільству моніторити ціни та виявляти зловживання.

Чому витрати на армію постійно зростають, якщо допомога Заходу теж збільшується?

Західна допомога здебільшого надається у вигляді техніки та боєприпасів, а не "живих" грошей. Держава ж несе колосальні витрати на грошове забезпечення військовослужбовців, виплати родинам загиблих, ремонт пошкодженої техніки та розвиток власного ВПК. Зі збільшенням чисельності ЗСУ ці витрати зростають геометрично.

Вердикт редакції

Питання витрат Зеленського на армію — це історія про безпрецедентну трансформацію економіки країни на військові рейки. Хоча до прозорості певних контрактів залишаються питання, неможливо ігнорувати факт: фінансування оборони зросло в десятки разів порівняно з довоєнним періодом. Ключовим викликом для влади залишається не просто "витратити більше", а забезпечити максимальну конвертацію кожної гривні платників податків у реальну боєздатність на полі бою. Армія сьогодні — це головний пріоритет, і цифри в бюджеті це підтверджують беззаперечно.