Скільки тривало перепоховання Шевченка?

Повернення Кобзаря додому

Тараса Шевченка поховали 11 років тому в Санкт-Петербурзі, але мрією самого поета було спочити на Чернечій горі в Каневі — серці України. І лише 20 травня 1861 року ця мрія здійснилась.

Останки Кобзаря перевозили з Києва пароплавом «Кременчук». Подорож річкою Дніпром стала частиною великого національного шляху — шляху повернення. Коли траурний корабель підійшов до Канева, місто вже було повне людей. Тисячі прибули, щоб попрощатися з поетом, який став голосом душі народу.

Дві доби домовина Шевченка перебувала в Успенському соборі — місце було наповнене молитвою, плачем і глибокою шаною. Люди стояли увічливі, хто міг — торкався скрині, мовчки благословлюючи відпочинок вічний. Кожна хвилина була наповнена значенням.

І нарешті, 22 травня, після відслуженої панахиди, прах винесли на Чернечу гору. Це був не просто похорон — це було перепоховання, яке тривало три дні: від Києва до Канева, від ріки до гори, від скорботи до пам’яті. Люди йшли слідом за катафалком, співаючи, плачучи, молитися.

Сьогодні Чернеча гора — святе місце для кожної українки, кожного українця. Там, де спочиває Кобзар, завжди живе любов до України, яку він ніс у своєму серці.