Хто такий «французик із Бордо»?

«Французик із Бордо» — це вислів, який давно увійшов до нашого мовлення як символ легковажної довіри до іноземців лише через те, що вони — іноземці. Походить ця фраза з комедії Олександра Грибоєдова «Горе від розуму», написаної ще в 1824 році. У ті часи у Російській імперії багато хто сліпо захоплювався західною культурою, особливо французькою, і вважав кожного іноземця нібито експертом у всьому — від манер до політики.

Герой п'єси, Чацький, гірко жартує про це явище, звертаючись до суспільства, яке «все французьке» шанує, навіть якщо той самий «французик із Бордо» нічого особливого не зробив. Цей сарказм досі актуальний. Сьогодні ми часто бачимо, як іноземцю, який з’явився в Україні на кілька днів, довіряють більше, ніж місцевим фахівцям з роками досвіду. Іноді — без підстав.

Фраза стала крилатою не просто тому, що вона гостра чи смішна. Вона вказує на психологічну залежність від авторитетів за походженням, а не за ділами. І хоча світ змінився, багато рис, які висміював Грибоєдов, досі із нами — у політиці, освіті, ЗМІ.

Тож коли ви чуєте, що «це сказав іноземець, значить, це правда», згадайте про того самого французика. Чи дійсно він знає більше? Чи просто ми ще не виросли з тієї ролі, де кожен з Бордо — світло?

Дивіться також

Детальні статті

Схожі теми