Якого роду слово гуаш?

Чому слово «гуаш» — жіночого роду?

Багато хто, особливо ті, хто тільки вчиться мову, часто сумнівається: чоловічого чи жіночого роду слово гуаш? Відповідь проста — це іменник жіночого роду.

Хоча слово запозичене (від французької *guache*), у українській мові воно чітко вписалося в систему і тепер дотримується наших мовних правил. Уживається воно, як правило, в контексті мистецтва, живопису: «гуаш підходить для швидких ескізів», «розбавити гуаш водою», «працювати з гуашшю» — усе це підтверджує її жіночий рід.

Чому саме жіночий? Тому що в українській мові іменники на -ш після шиплячих часто належать до жіночого роду, особливо якщо закінчуються на голосний звук. Подібні приклади: *межа*, *стриба*, *вуша* — усі вони жіночого роду. Гуаш — у цьому ряді не виняток.

До речі, помилка у визначенні роду цього слова — цілком зрозуміла. Адже звучить воно нейтрально, а графічно нагадує чоловічі слова. Але мова — це не тільки логіка, а й звичка. І тут важливо пам’ятати: ми говоримо нова гуаш, а не новий гуаш, чудова гуаш, а не чудовий.

Тож якщо ви коли-небудь брали до рук кисть, розбавляли фарбу водою і створювали яскраві роботи — знайте: ви працювали з гарною, надійною, жіночою гуашшю. Так пише наша мова — і в цьому її краса.