Какие номера нельзя брать в хоккее?

Номери, які залишили слід в історії хокею

У хокеї деякі номери стають настільки нерозривно пов’язані з легендами, що після їхнього відходу з льоду їх більше ніхто не носить. Такі номери виводять з обігу — це вшанування гравців, які залишили слід у історії клубів.

«Монреаль Канадіенс» — команда з найбагатшою традицією в НХЛ — відправила до історії відразу кілька номерів. Наприклад, №12 більше ніхто не грає на честь Дікі Мура та Івана Курнуайє — двох гравців, які втілювали дух боротьби та командної гри. А №16 на вічність залишився за Елмером Лаком і Анрі Ришаром — останній, до речі, брат легендарного Моріса «Редзя» Ришара, ще однієї ікони клубу.

У «Чикаго Блекгокс» неможливо побачити гравця з №3 — цей номер ушановує П’єра Пілота та Кіта Магнусона, двох оборонців, яких відзначали не лише за гру, а й за відданість команді. Обидва були капітанами, обидва стали символами стійкості й лояльності.

А в «Нью-Йорк Рейнджерс» вшановують нападника №9 — Енді Батгейта, одного з найкращих гравців команди 1970-х, і Адама Ґрейвза, який, попри зріст, був гігантом на льоді й втілював наполегливість та працелюбність. Коли такі імена залишають гру, їхні номери теж залишаються на льоді — у пам’яті вболівальників.