Перезахоронення Кобзаря: шлях додому

Тараса Шевченка, найулюбленішого поета України, спочатку поховали в Петербурзі — на Смоленському кладовищі. Це сталося після його смерті в 1861 році. Тоді ж, 26 квітня, його тіло відправили поїздом до Москви — це був перший етап довгого шляху додому.

Поет мріяв повернутися на Батьківщину ще за життя. У своєму знаменитому заповіті він чітко вказав: «Поховайте мене на Україні». І хоча спочатку цю волю не виконали, друзі та прихильники не здавалися. Вони організували перенесення тіла поета до рідного краю.

З Москви труну з тілом Шевченка повезли далі — через Україну, аж до Чигиринського повіту на Черкащині. Його остаточно поховали на Чернечій горі біля Дніпра, у місці, яке тепер називають Каневом. Саме тут, на високому березі великої ріки, стоїть пантеон національної пам’яті — музей-заповедник Тараса Шевченка.

Цей шлях — від Петербурга до Канева — став символом повернення Кобзаря до свого народу. Його поховання у рідній землі втілило мрію, яку він колись висловив у вірші. І сьогодні мільйони людей щороку приїжджають до Чернечої гори, щоб вшанувати пам’ять великого співця України.

Дивіться також

Детальні статті

Схожі теми