Як народився «Заповіт»
1845 року, у січні, Тарас Шевченко перебував у Переяславі, де намагався одужати від важкої хвороби. Йому виділили окрему кімнату, лікар призначив лікування, але стан часто погіршувався. Однієї з таких морозних ночей — якраз третьої поспіль — на нього накотила гостра криза. Під впливом лихоманки, з підвищеною температурою і відчуттям повного виснаження, поет опинився на межі життя.
У ці хвилини він усвідомив: можливо, це його останній день. І тоді, щоб не залишити нічого недосказаного, вирішив написати останнє слово до рідного народу. Так народився вірш «Заповіт» — не просто поезія, а глибока, майже молитва, сповнена любові до України, віри в її майбутнє й болю за її долю.
«І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте, пом’янути незлим тихим словом...»Ці рядки, написані в передчутті смерті, стали символом вічної пам’яті, закликом до єдності й свободи. Дивно, що Шевченко тоді одужав — але «Заповіт» уже існував. І тепер він належить не тільки поетові, а всій Україні.
Коментарі
Поки немає коментарів. Будьте першим.