Малий козачок із Вільшан
Тарас Шевченко, майбутній геній української поезії, ще у дитинстві потрапив до панського двору в селі Вільшани. Спершу хлопця взяли до кухні — мали навчитися кухарської науки. Та доленосною виявилася подія, коли він став так званим «козачком» при пані П. Енгельгардта. Це була звична практика того часу: дитячі служителі біля панського дому, які виконували різноманітні доручення, супроводжували пана, іноді — ставали його особистими гістьми.
Малому Тарасові не бракувало обачності та спостережливості. Поки панське життя кипіло навколо, він крадькома від цікавих очей намагався відтворити картини, що прикрашали покої. Пензликом із гринжівки, чорнилом чи вугіллям він копіював зображення — перші спроби мистецтва, які пізніше відкрили йому шлях до академії.
Хоча «козачок» мав скромне становище, саме там пробудилося в ньому почуття краси, соціальної несправедливості та потреба говорити від імені простого народу. Ці дитячі враження, суміш поблажливості, приниження й таємного навчання, виростили в ньому не лише майстра слова, а й голос цілого покоління.
Так, у панських покоях Вільшан, серед шовків і портретів, формувався не просто слуга — формувався пророк України.
Коментарі
Поки немає коментарів. Будьте першим.