Стати перед м'ячем на одинадцятковій позначці під час виконання пенальти — це момент найвищого психологічного напруження у футболі. Один удар може вирішити доля чемпіонату, єврокубкового матчу чи фіналу чемпіонату світу. Проте правила виконання цього стандарту чітко регламентовані Міжнародною радою футбольних асоціацій (IFAB), а ціна найменшої помилки чи порушення регламенту є надзвичайно високою. Навіть досвідчені професіонали іноді припускаються фатальних промахів через незнання тонкощів або втрату самовладання.
У цій першій частині експертного огляду ми детально розберемо ключові заборони та поширені помилки, яких категорично не можна припускати гравцям атакувальної команди, б'ючому футболісту та партнерам по команді під час виконання пенальти.
1. Помилки та заборони для гравця, який виконує удар
Функціонал гравця, який завдає удару з позначки, здається максимально простим: розбігся і пробив. Але Правила гри (зокрема Правило 14 «Пенальти») встановлюють жорсткі рамки для дій б'ючого футболіста.
Категорична заборона на обманні рухи після завершення розбігу: Згідно з сучасними правилами, оманні фінти (так звані "зупинки" чи "скачки") дозволені під час розбігу гравця до м'яча, проте повна зупинка футболіста після того, як його розбіг завершився, розцінюється як неспортивна поведінка. Якщо гравець зупинився безпосередньо перед ударом, арбітр зобов'язаний зупинити епізод, призначити вільний удар на користь команди, що обороняється, та винести попередження (жовту картку) порушнику.
Удар у непередбаченому напрямку: За правилами, м'яч має бути спрямований обов'язково вперед. Удари п'ятою назад чи паси назад партнера по команді з позначки є грубим порушенням процедури.
Торкання м'яча двічі поспіль (Подвійний дотик): Це одна з найпоширеніших технічних помилок. Після удару м'яч обов'язково повинен торкнутися воротаря, стійки чи поперечини воріт, перш ніж б'ючий футболіст матиме право торкнутися його вдруге. Якщо б'ючий після виконання удару (наприклад, послизнувся) випадково зачепив м'яч другою ногою або на добиванні вдарив його знову, не дочекавшись торкання воротаря чи рамки воріт, арбітр призначає вільний удар на користь захисту. Яскравим прикладом історичних курйозів є випадки, коли через послизання м'яч відскакував від опорної ноги у ворота — такий гол не зараховується.
Несанкціонований удар до свистка арбітра: Б'ючий футболіст не має права завдавати удару доти, доки головний суддя матчу не дасть чіткого свистка. Удар, виконаний на етапі шикування стінки чи налаштування воротаря без дозволу рефері, карається перебиванням (якщо м'яч залетів у сітку) або жовтою карткою за самоправство.
2. Заборона на передчасний вхід до штрафного майданчика (Вторгнення)
Правила гри вимагають ідеальної дисципліни не лише від головних дійових осіб дуелі (воротаря та б'ючого), а й від решти футболістів обох команд.
Розташування партнерів і суперників: До моменту, коли буде завдано удару і м'яч увійде в гру, всі інші гравці (окрім того, хто б'є, і воротаря) зобов'язані знаходитися:
За межами штрафного майданчика;
Позаду одинадцяткової позначки;
Не ближче ніж за 9,15 метра від самої позначки (дуга перед штрафним майданчиком креслена саме для контролю цієї відстані).
Чого не можна робити партнерам б'ючого: Гравцям команди, що атакує, суворо заборонено забігати в штрафний майданчик до того, як м'яч буде пробито. Якщо хтось із них забіг у зону раніше і м'яч після цього опинився у воротах (наприклад, після сейву голкіпера на добиванні), гол не зараховується, а пенальти призначається для перебивання. Це часто викликає шалені суперечки на полі, адже бокові арбітри зобов'язані пильнувати лінію штрафного майданчика з міліметровою точністю.
3. Психологічні та тактичні помилки гравців атаки
Окрім чисто букв закону, існує пласт негласних спортивних табу, порушення яких може зруйнувати команду зсередині або деморалізувати самого виконавця.
Тиск на власного пенальтиста: Партнерам по команді категорично не рекомендується нав'язувати зайві поради, сперечатися біля м'яча чи з'ясовувати стосунки щодо того, хто саме виконуватиме удар. Подібна нервозність передається футболісту, який виконує стандарт, що багаторазово підвищує шанси на промах.
Втрата фокусування на добиванні: Величезною тактичною помилкою є пасивність партнерів по атаці після удару. Гравці, що стояли за межами штрафного, зобов'язані миттєво реагувати на відскок від воротаря чи каркаса воріт. Зупинка чи спостереження за польотом м'яча часто призводять до того, що захисники команди, що обороняється, першими вибивають м'яч у безпечну зону.
Які саме обмеження та заборони діють щодо воротарів під час пенальти та чому сучасні правила повністю змінили поведінку голкіперів на лінії воріт? Про це читайте у другій частині нашого експертного матеріалу.
Яке питання чи аспект виконання пенальти вас цікавить найбільше (наприклад, правила для воротарів чи психологія ударів)?
Поведінка воротаря та позиційні обмеження
Окрім дій самого гравця, що б'є, правила накладають суворі обмеження на голкіпера та інших учасників матчу.
Що заборонено іншим гравцям на полі?
Напруга під час стандартного положення велика, проте всі полеві футболісти зобов'язані дотримуватися дистанції:
Вторгнення в штрафну зону:
До удару ніхто з партнерів чи суперників не має права заходити всередину штрафного майданчика та півкола. Вони зобов'язані залишатися позаду та на відстані не менше 9,15 метрів від позначки (за межами дуги). Передчасний перетин меж: Якщо захисники порушують це правило і гол не забито, удар перебивається.
Якщо ж правила порушують атакуючі гравці, а м'яч опиняється у воротах, взяття воріт скасовується.
Наслідки недотримання регламенту
Будь-які технічні помилки чи хитрощі, що виходять за рамки регламенту ФІФА, тягнуть за собою зупинку гри.
Коментарі
Поки немає коментарів. Будьте першим.