Зміст

День Незалежності України — це набагато більше, ніж просто червоний день у календарі, офіційні паради чи святкові концерти. Для мільйонів українців це найголовніше державне свято, яке уособлює багатовікову боротьбу за право самостійно визначати власну долю, жити на своїй землі за власними законами та говорити рідною мовою. Усвідомлення того, чому ми святкуємо цей день, вимагає занурення не лише в політичні події 1991 року, а й у глибокий історичний контекст, вивчення болючих втрат і тріумфів українського народу.

У цій першій частині експертної статті ми розглянемо передумови відновлення державності, значення Акта проголошення незалежності та те, чому свобода ніколи не була для українців подарунком долі, а стала результатом цілеспрямованої та героїчної боротьби багатьох поколінь.

1. Багатовіковий шлях до свободи: Чому 1991 рік — це відновлення, а не початок

Часто можна почути помилкову думку, що незалежність України виникла раптово в результаті розпаду Радянського Союзу. Проте історична правда полягає в тому, що тяглість української державності налічує століття. Українці ніколи добровільно не відмовлялися від права на власну державу.

Від Київської Русі до Козацької доби

Витоки української політичної культури сягають часів Київської Русі, чия правова система та європейські зв'язки заклали фундамент нашої європейської ідентичності. Після її занепаду ідеї автономії та самоврядування розвивалися в період Української козацької держави, Гетьманщини. Козацька республіка на чолі з гетьманами мала всі ознаки державності: власне військо, адміністративний поділ, дипломатичні відносини з сусідніми країнами та Конституцію Пилипа Орлика 1710 року, яка вважається однією з перших демократичних конституцій у Європі.

Імперський гніт та спроби знищення нації

Протягом XVIII–XIX століть українські землі були розділені між двома потужними імперіями, Російською та Австро-Угорською. Царський режим проводив жорстку політику асиміляції: заборонявся український правопис, випуск книжок рідною мовою (Валуєвський циркуляр, Емський указ), а саме слово "українець" намагалися викорінити з ужитку, замінюючи його на штучні географічні назви на кшталт "Малоросія". Проте навіть у таких умовах національний рух не згасав: діяли тайні братства, Кирило-Мефодіївське товариство, творили великі просвітники на чолі з Тарасом Шевченком, який своєю творчістю пробудив національну свідомість мільйонів.

УНР і уроки визвольних змагань 1917–1921 років

Ключовим проміжним етапом на шляху до сучасної незалежності став період Української революції. 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада проголосила повну незалежність Української Народної Республіки (УНР), а за рік потому, 22 січня 1919 року, відбувся Ак Злуки УНР і ЗУНР, що символізував соборність українських земель.

«Сьогодні здійснилася віковічна мрія, якими жили і за яку вмирали кращі сини України...», йшлося в історичному Універсалі.

На жаль, через несприятливі геополітичні обставини, відсутність достатньої міжнародної підтримки та внутрішні розбіжності українці тоді не змогли втримати державу. На довгі десятиліття країна була занурена в криваві жорна тоталітаризму, сталінських репресій, Голодомору-геноциду та Другої світової війни.

2. Крах імперії та Акт 24 серпня 1991 року

У другій половині XX століття опір тоталітарному режиму не припинявся. Дисидентське рух, шістдесятники (Василь Стус, В'ячеслав Чорновіл, Іван Світличний та інші) ціною власної свободи та життя доводили право українців на вільне слово і самовизначення.

До кінця 1980-х років радянська економічна та політична система опинилася у глибокій кризі. Поштовхом до змін стала Чорнобильська катастрофа 1986 року, масштаби якої радянська влада намагалася приховати, що викликало хвилю народного обурення та недовіри до центру. Паралельно зростало національно-демократичне піднесення: у 1989 році було створено Народний рух України за перебудову, а 16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України.

День, що змінив хід історії

Серпневий путч у Москві 1991 року став каталізатором остаточного розпаду СРСР. Усвідомлюючи загрозу повернення до жорсткої диктатури, Верховна Рада УРСР у надзвичайній обстановці 24 серпня 1991 року ухвалила історичний документ, Акт проголошення незалежності України.

У документі зазначалося:

  • З огляду на смертельну небезпеку, яка нависла над Україною внаслідок державного перевороту в СРСР 19 серпня 1991 року;

  • Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні;

  • Виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

  • Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави, УКРАЇНИ.

Цей день назавжди перевернув сторінку радянського минулого та відкрив шлях до побудови вільного, демократичного суспільства.