Законодавство воєнного часу радикально трансформувало звичні сорок годин праці, дозволивши роботодавцям на критичних об’єктах розширювати графік до шістдесяти годин на тиждень. Пряма відповідь проста: норма тривалості робочого часу встановлюється наказом керівника, але вона не може перевищувати 60 годин для оборонної сфери та 40 годин для загального сектору, якщо підприємство не належить до об’єктів критичної інфраструктури. Проте диявол криється в деталях оплати, скороченні відпочинку та специфіці галузевих обмежень, які ми зараз детально препаруємо.

Тектонічні зсуви у КЗпП: від мирного спокою до мобілізаційної економіки

Коли 24 лютого 2022 року життя розділилося на «до» та «після», звичний Кодекс законів про працю теж опинився під вогнем змін. Закон № 2136-IX став тим самим фундаментом, який фактично призупинив дію окремих норм КЗпП. Ми звикли, що сорок годин — це непорушна аксіома, викарбувана на граніті трудового права. Проте реальність диктує жорсткіші умови. Важливо розуміти: збільшення норми до 60 годин — це не обов’язок кожного ФОПа чи заводу іграшок, а виключне право підприємств, що працюють на оборону або життєзабезпечення країни. Законодавець використав хірургічну точність, відокремивши «критиків» від решти бізнесу. Для більшості офісних працівників, креативників чи представників сфери послуг норма залишилася незмінною. Але є нюанс. Скорочення робочого дня напередодні святкових і неробочих днів, до якого ми так звикли, просто випарувалося. Вимоги щодо граничної кількості надурочних годин теж зазнали ревізії. Це створює ситуацію, де межа між професійним вигоранням та патріотичним обов’язком стає тонкою, як лезо бритви. Роботодавець тепер має карт-бланш на скасування вихідних, якщо це передбачено виробничою потребою під час війни, хоча тривалість щотижневого безперервного відпочинку все одно не може бути меншою за 24 години.

Анатомія 60-годинного тижня: хто підпадає під удар і як це оплачується?

Розглянемо механіку розширеного графіка. Якщо ваше підприємство визначене як об’єкт критичної інфраструктури, керівництво має право (але не зобов’язане\!) запровадити п’ятиденку або шестиденку з навантаженням до 60 годин. Тут виникає когнітивний дисонанс у багатьох бухгалтерів: як нараховувати зарплату? Юридична казуїстика полягає в тому, що при збільшенні норми робочого часу понад 40 годин, оплата праці має зростати пропорційно. Це не надурочні у класичному розумінні, які платяться у подвійному розмірі, а саме збільшення основного фонду робочого часу. Скорочена тривалість робочого часу для певних категорій (наприклад, педагогів чи медиків) теж може бути переглянута, але не вище 40 годин на тиждень. Це радикальна зміна парадигми. Ключовий аспект: встановлення такого режиму потребує обґрунтування. Не можна просто так «накинути» працівникам зайві 20 годин лише тому, що в країні воєнний стан. Це має бути продиктовано технологічним процесом або необхідністю виконання державних замовлень. Більше того, профспілки в цей період позбавлені значної частини своїх контролюючих повноважень, що покладає на плечі працівника необхідність самостійно моніторити законність наказів.

Практичні імплікації: графіки, чергування та нічні зміни

Перехід на воєнні рейки зачепив не лише загальну кількість годин, а й структуру самого робочого дня. Тепер роботодавець може самостійно визначати час початку та закінчення зміни без довгих узгоджень з місцевими радами. Це критично для міст, де діє комендантська година, що змушує бізнес маневрувати між безпекою співробітників та продуктивністю. Нічні зміни стали звичною справою, і хоча залучення до них вагітних жінок чи осіб з інвалідністю формально обмежене, за їхньою згодою це стало можливим. Окремої уваги заслуговує питання «відпрацювання» тривог. Юридично, час перебування у сховищі не є робочим часом, якщо працівник не може виконувати свої обов’язки дистанційно. Проте прогресивні компанії включають цей час у робочу зміну, аби зберегти лояльність команди. На практиці ми бачимо мікс із гнучкого графіка та суворої дисципліни. Роботодавець отримав право переводити працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, для ліквідації наслідків бойових дій, що теж безпосередньо впливає на фактичний час перебування «в строю». Це не просто зміна цифр у табелі — це повна перебудова трудової етики, де витривалість стає головною валютою.

Поширені помилки та поради експертів

Однією з головних помилок роботодавців під час дії воєнного стану є автоматичне збільшення тривалості робочого тижня до 60 годин без належного обґрунтування. Варто пам'ятати, що таке подовження є правом, а не обов'язком, і воно дозволене лише для працівників на об’єктах критичної інфраструктури. Для решти категорій норма залишається на рівні 40 годин. Крім того, важливою деталлю є оплата праці: якщо робочий час збільшено, оплата має здійснюватися пропорційно до збільшеної норми, що часто ігнорується бухгалтеріями.

Експерти радять приділяти особливу увагу документальному оформленню. Будь-які зміни в режимі роботи мають бути зафіксовані наказом, з яким працівник повинен ознайомитися під підпис. Психологи також застерігають від хронічних перепрацювань. У мовах постійного стресу продуктивність падає після 8-ї години роботи, тому "штурмівщина" може призвести до вигорання команди. Найкраща стратегія сьогодні — це гнучкість: використання віддаленої роботи та зміщених графіків, що дозволяє підлаштовуватися під повітряні тривоги та відключення світла без втрати ефективності.

Часті запитання (FAQ)

Чи скасовуються вихідні та святкові дні під час війни?

Так, згідно із законодавством, у період воєнного стану скасовуються всі святкові та неробочі дні, передбачені КЗпП. Це означає, що якщо святковий день припадає на будній, він є звичайним робочим днем і оплачується у звичайному розмірі. Також не діє правило перенесення вихідного дня, якщо свято припало на суботу чи неділю.

Яка тривалість робочого дня для неповнолітніх?

Для неповнолітніх працівників та осіб з інвалідністю тривалість робочого часу під час війни не може бути збільшена. Навіть на підприємствах критичної інфраструктури для них зберігається скорочена тривалість робочого часу, встановлена законодавством, щоб гарантувати захист їхнього здоров'я та прав на освіту.

Як діяти, якщо під час зміни почалася повітряна тривога?

Час перебування в укритті під час тривоги зазвичай вважається простоєм не з вини працівника. Роботодавець зобов'язаний забезпечити безпеку персоналу, тому вимога продовжувати роботу під час небезпеки є незаконною. Оплата за цей час здійснюється згідно з умовами колективного договору або у розмірі не менше двох третин тарифної ставки.

Вердикт редакції

Питання робочого часу сьогодні — це не лише про цифри в табелі, а про баланс між виживанням економіки та збереженням людського ресурсу. Наша позиція однозначна: використання максимальних 60 годин виправдане лише в екстремальних випадках для оборонного сектору. Для більшості бізнесів збереження стандартних 40 годин із акцентом на результат, а не на відпрацьований час, є більш далекоглядною стратегією. Бережіть себе, дотримуйтеся закону та пам'ятайте, що перемога потребує не лише зусиль, а й здорових людей.