Зміст

Відповідь коротка: стандартні 40 годин більше не є непорушною аксіомою, адже закон дозволив роботодавцям розширювати часові межі до 60 годин на тиждень для об'єктів критичної інфраструктури. Для решти бізнесу зберігається звичний графік, проте з суттєвими нюансами щодо вихідних та свят. Воєнний стан фактично стер поняття "передсвяткового скороченого дня" та скасував перенесення вихідних, змусивши ринок праці адаптуватися до жорстких реалій виживання економіки, де кожен відпрацьований відрізок часу важить як ніколи раніше.

Законодавчий фундамент: зміна парадигми трудових відносин

Коли перші ракети перекреслили звичний ландшафт українського правового поля, Верховна Рада оперативно змонтувала специфічний механізм регулювання — Закон № 2136-IX. Це не просто косметичні правки до КЗпП, а фундаментальна перебудова ієрархії норм. Пріоритет змістився з індивідуального комфорту працівника на забезпечення життєдіяльності держави. Нормальна тривалість робочого часу у період воєнного стану може бути збільшена до 60 годин виключно для тих, хто тримає енергетичний, оборонний чи логістичний фронт. Важливо розуміти: це право роботодавця, а не його обов'язок.

Юридична казуїстика тут переплітається з суворою практикою. Якщо ваше підприємство не належить до переліку критичних, будь-яке примусове встановлення "шестиденки" по 10 годин без належної оплати є волюнтаризмом, що виходить за межі легітимності. Водночас, державний апарат свідомо пішов на "заморожування" багатьох пільг. Скажімо, стаття 73 КЗпП, яка дарувала нам розсип святкових днів, наразі фактично деактивована. Великдень, Трійця чи День Незалежності стали звичайними робочими датами, якщо вони припадають на будні. Це болісний, але виправданий крок для підтримки ВВП у стані перманентної турбулентності.

Глибинний аналіз: між 40 та 60 годинами робочого драйву

Динаміка робочого часу в Україні зараз нагадує кардіограму: вона нестабільна і залежить від близькості до зони бойових дій та специфіки галузі. Максимальна планка у 60 годин — це екстремальний захід. Для працівників, яким законодавством встановлено скорочену тривалість робочого часу (наприклад, через важкі умови праці), межа також піднялася — до 40 годин. Це викликає чимало дискусій у професійних колах, адже фізіологічне виснаження ніхто не скасовував. Експерти наголошують: інтенсифікація праці без адекватної рекуперації ресурсів персоналу веде до професійного вигорання, яке в умовах війни стає колективною епідемією.

Роботодавець зобов'язаний чітко задокументувати збільшення годин. Не можна просто на словах оголосити: "Завтра працюємо до ночі". Має бути наказ, обґрунтування належності до оборонного сектору або критичної інфраструктури, а головне — пропорційне збільшення оплати праці. Статистика свідчить, що більшість приватних компаній, попри дозвіл, намагаються триматися в межах 40-годинного графіка, розуміючи, що людський капітал — це найцінніший актив, який неможливо замінити запчастинами. Проте в агросекторі під час посівної чи в енергетиці після чергових атак регламент відходить на другий план перед викликами моменту.

Практичні імплікації: як виглядає новий графік на папері та в житті

Реальність диктує свої правила гри, де п'ятиденка часто перетворюється на безперервний цикл. Зникнення поняття "святковий день" автоматично скасувало і подвійну оплату за роботу в такі дні. Це суттєво полегшило фінансовий тиск на малий бізнес, але водночас вдарило по гаманцях найманих працівників. Графік вихідних днів тепер визначає виключно роботодавець. Якщо раніше субота та неділя були "священними коровами", то сьогодні локальним актом підприємства вихідні можуть бути рознесені по тижню або скорочені до одного дня, за умови дотримання мінімальної тривалості безперервного щотижневого відпочинку — 24 години.

Ще один критичний аспект — нічні зміни. Хоча залучення жінок до нічних робіт (крім вагітних та тих, хто має маленьких дітей) стало простішим з точки зору бюрократії, етичний та безпековий складники залишаються гострими. Практичне застосування норм воєнного часу вимагає від HR-менеджерів ювелірної точності: помилка у табелюванні робочого часу сьогодні може вилитися у серйозні судові позови завтра. Важливо фіксувати кожен відпрацьований час понад норму, навіть якщо оплата за нього здійснюється за спрощеною схемою. Гнучкість графіків стала єдиним способом втримати бізнес на плаву, коли повітряні тривоги розривають робочий процес на шматки, змушуючи надолужувати згаяне у вечірні години.

Типові помилки та поради експертів

Найпоширенішою помилкою роботодавців є автоматичне збільшення тривалості робочого тижня до 60 годин без належного обґрунтування. Експерти наголошують: збільшення норми часу є правом, а не обов’язком. Якщо підприємство не належить до об’єктів критичної інфраструктури, встановлення 60-годинного графіка є незаконним. Крім того, важливо пам’ятати, що оплата праці при збільшенні норми годин має здійснюватися пропорційно до виконаної роботи, а не за стандартним окладом.

Ще один критичний аспект — ігнорування документального оформлення. Будь-які зміни в режимі роботи мають супроводжуватися наказом та завчасним (хоча й спрощеним під час війни) повідомленням працівників. Фахівці радять зберігати баланс: надмірна експлуатація персоналу призводить до швидкого вигорання, що в умовах тривалого воєнного стану знижує загальну ефективність бізнесу набагато сильніше, ніж короткочасний дефіцит робочих годин. Пріоритетом має залишатися безпека та збереження трудового ресурсу.

Часті запитання (FAQ)

Чи обов’язково роботодавець має платити більше за 60-годинний тиждень?

Так. Якщо роботодавець скористався правом на збільшення робочого часу, оплата праці повинна нараховуватися з урахуванням збільшеної норми. Це означає, що розмір заробітної плати має зрости пропорційно кількості годин, що перевищують стандартні 40 годин на тиждень.

Чи можуть залучати до нічних змін жінок з дітьми?

Під час дії воєнного стану дозволяється залучати до роботи в нічний час усіх категорій працівників, окрім вагітних жінок та жінок, які мають дитину віком до одного року. Працівники, які мають дітей старшого віку, можуть працювати вночі лише за їхньої добровільної згоди.

Чи зберігаються вихідні дні та святкові вихідні?

Святкові та неробочі дні, передбачені КЗпП, під час воєнного стану скасовуються. Вони вважаються звичайними робочими днями. Проте право на щотижневий безперервний відпочинок зберігається, хоча його тривалість може бути скорочена до 24 годин за рішенням роботодавця.

Вердикт редакції

Трудове законодавство воєнного стану — це інструмент для виживання економіки, а не привід для безпідставного тиску на працівника. Наша позиція однозначна: гнучкість та діалог між сторонами є критично важливими. Роботодавцям варто використовувати подовжений робочий тиждень лише як крайній захід для підтримки обороноздатності, оскільки людський капітал є найціннішим активом країни. Дотримання закону навіть у такі складні часи — це ознака відповідального бізнесу та фундамент для майбутньої відбудови.