Якого стрибка в висоту не існує?

Як стрибають у висоту: що реально, а що — вигадка

У легкоатлетичних змаганнях стрибки у висоту мають свою історію, техніку і чітко встановлені способи виконання. Найвідоміші з них — це стрибок «перекидом» (чи «перекидний»), «плашчовий» і сучасний «перекід назад», відомий як техніка Фосбери. Але чи всі назви, що трапляються, відповідають дійсності?

Наприклад, термін «перекидний стрибок» може ввести в оману. Хоча слово нагадує справжній спосіб стрибка, насправді такого методу в офіційній легкоатлетиці не існує. Можливо, це просто помилкове трактування або жаргонізм. Насправді, «перекидом» називали стару техніку, коли спортсмени перелітали через планку обличчям угору, але це було ще до епохи Фосбері.

Сучасні спортсмени вже давно відмовилися від таких прийомів на користь ефективнішого «перекиду назад». Ця техніка, запропонована Бобом Фосбері у 1968 році, досі домінує в змаганнях. Вона дозволяє максимально ефективно використовувати розгін і центр ваги тіла.

Тож, якщо хтось питає, якого способу стрибка в висоту не існує — відповідь проста: «перекидного» стрибка у сучасному розумінні немає. Це не офіційна техніка, а радше плутанина з назвою. Реальні способи — це стрибки «плашчовим», «перекидом» (історичний) і «перекид назад». Увага до деталей допомагає не лише в навчанні, а й у правильному розумінні спорту.