Куди спочатку закидали м'яч у баскетболі?

Як баскетбол став ігрою з кошиками

Уявіть собі кінець XIX століття — гру, створену, щоб зайняти студентів взимку. Її винайшов Джеймс Нейсміт, і спочатку вона мало скидалася на те, що ми бачимо сьогодні. Перші баскетбольні «кошики» були справжніми яблуневими кошиками, закріплені на балконі спортзалу.

Так, саме тоді і з’явилася назва «basketball» — «м’яч у кошику». Гравці закидували м’яч просто в держаки від фруктів, і кожен раз, коли хтось робив кидок, доводилося лізти по сходах, щоб дістати м’яч. Пізніше дно кошика прибрали, але сітку залишили — так виникли знайомі нам кільця.

Висота кошика — 3 метри 5 сантиметрів — залишилася незмінною з тих часів. Це було випадково: саме на такій висоті Нейсміт прикріпив кошики на стіну. І хоча гра сильно змінилася, ця цифра стала священною традицією.

Спочатку використовували м’яч від футболу, а правила були примітивні — дев’ять учасників у команді, заборонено бігти з м’ячем. Але ідея захопила. З роками баскетбол став швидким, динамічним, витонченим. З кошиків для яблук виріс один із найпопулярніших видів спорту у світі.

Тож коли ви дивитесь на потужний данк або точний триточковий кидок — пам’ятайте: все починалося з простого кошика для фруктів.