Хто став автором висловлювання на Олімпіаді головне не перемога а участь?

Зародження олімпійського духу: хто насправді сказав «Головне — не перемога, а участь»?

Олімпійські ігри — це глобальний фестиваль спорту, єднання та людського потенціалу, який щоразу прикурює мільйони сердець по всьому світу. За десятиліття існування сучасного олімпійського руху навколо нього сформувалося чимало крилатих висловів, афоризмів і філософських гасел. Проте, мабуть, жоден із них не викликає стільки суперечок, хибних тлумачень і водночас не є настільки вкоріненим у масову свідомість, як знаменита фраза: «Головне, не перемога, а участь».

Здається, цю фразу знає кожен із нас із самого дитинства. Її повторюють вчителі фізкультури, аби підтримати учнів, які програли шкільний забіг; її наводять як аргумент тоді, коли важливішим за медаль стає сам процес боротьби та здолання власних меж. Але чи замислювалися ви коли-небудь над тим, хто є справжнім автором цих слів? Чи дійсно засновник сучасного олімпійського руху П'єр де Кубертен виголосив їх у тому вигляді, в якому ми звикли їх чути сьогодні? І який глибокий сенс насправді ховався за цим гаслом у момент його створення?

П'єр де Кубертен і дух британського джентльменства

Щоб розгадати історію цього висловлювання, мусимо повернутися наприкінці XIX століття у Францію, де молодий громадський діяч і педагог барон П'єр де Кубертен виношував грандіозну ідею відродження античних Олімпійських ігор. Кубертен був переконаний, що французька молодь після поразки у франко-прусській війні потребує фізичного загартування, морального відродження та виховання через спорт.

Великий вплив на формування олімпійської філософії Кубертена справила британська освітня система, зокрема підхід відомого педагога Томаса Арнольда з Регбі-скул. Англійці пропагували концепцію «fair play» (чесної гри) та аматорського спорту, де на першому місці стояла не перемога за будь-яку ціну, а благородство змагання, розвиток характеру та командний дух.

Кубертен прагнув перенести ці принципи на міжнародну арену. Він бачив у спортивних змаганнях інструмент для зміцнення миру між націями та гармонійного розвитку особистості. Проте сам барон ніколи не формулював олімпійське кредо у звичній для нас формі «головне, не перемога, а участь». Тоді звідки ж узялася ця крилата фраза, яку приписують французькому реформатору?

Лекція єпископа Пенсильванського: справжнє джерело афоризму

Шлях знаменитого висловлювання до олімпійської історії розпочався не в кабінеті П'єра де Кубертена, а за тисячі кілометрів від нього, під час ІІ Літніх Олімпійських ігор у Парижі 1900 року. Тоді змагання були розтягнуті на кілька місяців і фактично розчинилися всередині Всесвітньої виставки, через що багато спортсменів навіть не розуміли, що вони беруть участь саме в Олімпіаді.

19 липня 1900 року в соборі Святого Павла в Лондоні (за іншими джерелами, під час урочистих подій та релігійних служб, пов'язаних із підтримкою олімпійського руху) єпископ Пенсильванський Етельберт Талбот виголосив надихаючу проповідь на честь учасників Олімпійських ігор. Звертаючись до атлетів, він вимовив фразу, яка згодом змінила історію спортивної філософії:

«Найголовніше в Олімпійських іграх, це не перемога, а участь, поділяти яку судилося кожному з нас; так само як у житті найважливіше, не тріумф, а чесна боротьба».

У оригіналі англійською мовою це звучить так: «The most important thing in the Olympic Games is not to win but to take part, just as the most important thing in life is not the triumph but the struggle. The essential thing is not to have conquered but to have fought well».

П'єр де Кубертен був присутній на цій проповіді (або ж був глибоко вражений її текстом, який активно поширювався в пресі). Французький барон одразу вловив усю глибину і точність цієї думки. Вона ідеально резонувала з його власними поглядами на спорт як на шлях до самовдосконалення, а не лише як на гонитву за золотими медалями та рекордами. Кубертен почав активно цитувати ці слова у своїх виступах, ставши головним амбасадором цієї філософії в олімпійському русі. Через це історія несправедливо «переписала» авторство, закріпивши цитату за самим засновником Ігор.

Ця крилата фраза має набагато глибшу та цікавішу історію, ніж здається на перший погляд під час поверхневого ознайомлення з олімпійською історією. Попри поширену масову думку про те, що безпосереднім автором є виключно барон П’єр де Кубертен, архівні та історичні документи чітко вказують на зовсім іншу історичну постать. Справжнім першоджерелом цього всесвітньо відомого вислову стала натхненна проповідь американського єпископа Етельберта Талбота, яку він виголосив у липні 1908 року під час проведення четвертих літніх Олімпійських ігор у британській столиці.

Звертаючись до атлетів, які приїхали до Лондона з усіх куточків планети, єпископ Талбот окреслив незмінну моральну основу спортивного єднання. У своїй урочистій промові в соборі Святого Павла він зазначив, що головне в таких величних спортивних подіях, зовсім не стільки перемога чи жадана нагорода, скільки сама участь і гідна боротьба. Згодом цю мудру думку почув і підхопив засновник сучасного олімпійського руху П’єр де Кубертен. Видатний французький громадський діяч глибоко оцінив закладений у цих словах гуманістичний сенс, зробивши це гасло невіддільною частиною загальної олімпійської філософії. Оскільки Кубертен часто і охоче повторював цей вираз у своїх численних публікаціях, есеях та публічних промовах, з часом широка громадськість почала помилково приписувати авторство безпосередньо йому.

Чому ж це легендарне гасло продовжує викликати жваві дискусії та зберігає свою надзвичайну актуальність у наші дні? Професійний спорт сьогодні нерідко стикається з надмірною комерціалізацією, тиском з боку медіа та шаленою погонею за рекордами будь-якою ціною. У такій специфічній реальності девіз про участь дехто намагається сприймати хибно, як певне виправдання слабких спортивних результатів або відсутності амбіцій. Проте первинний олімпійський задум був геть іншим. Активна участь на олімпійській арені означає успішне завершення виснажливого багаторічного марафону тренувань, подолання власних страхів, фізичних травм і внутрішніх сумнівів. Вийти на старт поруч із найсильнішими атлетами планети, це величезне досягнення, яке щоразу вимагає колосальної мужності, сили волі та незламності характеру.

З'ясування справжнього автора цієї крилатої фрази допомагає остаточно відновити історичну справедливість та вкотре нагадує сучасникам про першочергові ідеали олімпізму. Чесна гра без підступності, щира взаємоповага, непохитне прагнення до постійного самовдосконалення та справжнє єднання націй, ось що насправді стоїть за цими словами. Будь-яка перемога з часом відходить на другий план, а справжній шляхетний спортивний дух залишається назавжди, надихаючи нові покоління молоді сміливо долати будь-які перешкоди та неможливе.