Що таке іллокуція?
Коли ми говоримо, просто вимовляємо слова — це лише частина процесу. Насправді, кожне наше висловлювання має мету. Цю мету в мовознавстві називають іллокуцією. Це поняття походить від латинського префікса il (що посилює значення) і англійського locution — «мовний зворот». Простіше кажучи, іллокуція, це те, що ми робимо під час говорити.
Наприклад, якщо хтось каже: «У тебе є час?», він не просто запитує про наявність хвилин у добі. Він, скоріше за все, хоче щось обговорити, отже, його комунікативна інтенція, почати розмову. І саме ця мета, цей прихований рух за словами, і є іллокутивним актом.
Іллокуція може виявлятися в запитаннях, проханнях, обіцянках, погрозах, визнаннях. Навіть тиша в певному контексті може бути іллокутивною, вона щось «каже» співрозмовнику. Наприклад, мовчазна реакція на образу часто виражає образу краще за будь-які слова.
Цікаво, що одне й те саме речення може виконувати різні іллокутивні функції залежно від контексту. Слова «Я цього не знав» можуть бути виправданням, визнанням помилки або навіть прихованим звинуваченням, усе залежить від інтонації, ситуації та стосунків між людьми.
Тож, коли ми говоримо, важливо не лише що ми кажемо, а й що маємо на увазі. Саме ця прихована сила слів і робить мовлення справді людським.
Коментарі
Поки немає коментарів. Будьте першим.